Св. Антоній Падуанський
(1195-1231)
(1195-1231)
— відомий своїми сильними проповідями та експертними знаннями Святого Письма,
— оголошений святим майже відразу після смерті.
Він народився в Лісабоні, був августинцем з 15
років, францисканцем запрагнув стати, почувши про героїчність життя Братів
Менших у Північній Африці. Подався сам на місію в Марокко, там тяжко захворів,
повертався додому й був закинутий бурею на Сицилію, де зустрівся зі св. Франциском.
По роках монашого життя і поглибленого вивчення Біблії в Монтепаоло прославився
своїми проповідями, так що наступник св. Франциска призначив Антонія
генеральним проповідником Ордену. Відтоді св. Антоній ходив від поселення до
поселення, проповідуючи Єванг еліє,
долаючи катарську єресь (дійшов до південної Франції). Подавшись 1228 року до
Рима у справах провінції, проповідував там при Папі Григорії ІХ, заслуживши
ім’я «Ковчег Завіту» і веління проповідувати для натовпів прочан.
Чим же був такий милий св. Антоній як Папі, так і
простим людям? Він говорив про потребу
покаяння і життя вчинками віри: самого лише розчулення замало, щоб бути
християнином, бо щоби бути християнином, потрібно ЖИТИ по-християнськи.
Справжнє навернення полягає не у невизначеній внутрішній стривоженості, а в
конкретних добрих учинках, а також послідовності християнського життя. Другим
важливим посланням проповідей Падуанського був заклик виражати свою любов до ближніх у турботі про них. Ті часи не
були багатими й ситими, і проповіді, які надихали заможних годувати бідних,
сприймалися як Боже благословення широкими верствами незабезпеченого люду.
Антонія знали і любили всі бідняки, в тому числі й чимало мусульман. По-третє,
у своїх викриваннях людського зла св.Антоній чітко відмежовував гріх від грішника й ніколи не звинувачував конкретну
людину – навіть якщо обставини до цього підштовхували. До заблукалих він
ставився з любов’ю, вміючи поважати людину як таку. Один із коментаторів
сказав, що середньовічні єресі вичахли самі по собі, позбувшись історичних
підстав, а їхньому зникненню чимало посприяли такі проповідники, як Антоній
Падуанський, які духовно підносили нищену гріхами людину.
Діяльність і проповіді св. Антонія набагато глибші,
аніж широко відомі легенди про проповіді рибам чи миттєве приживлення
відрубаної ноги, яку святий приставив до тіла потерпілого.
Його похорон став маніфестацією віри, а Папа
Григорій зарахував св. Антонія до грона святих менш ніж за рік по його смерті в
Падуї. За цей короткий час на його гробі було зареєстровано п’ять випадків
зцілення паралічу, сім випадків повернення зору сліпим, три випадки повернення
глухим слуху і два воскресіння померлих. Його спомин - 13 червня - увів до
загальноцерковного календаря Папа Сикст V (1586), а Папа Пій ХІІ проголосив
його 1946 року Вчителем Церкви.
 |
| Св. Антоній з Падуї (Італія) |
В іконографії зображається у францисканському
хабіті, часто з Дитям Ісус на руках. Його атрибути: книга, лілія, серце,
вогонь, хлібина, риба, осля.
Молитва до св. Антонія в пошуках загубленої речі
Святий Антонію,
проповіднику невичерпної доброти, Бог удостоїв тебе особливого дару – допомагати людям у поверненні втраченого. Прийди нині на допомогу мені і своїм клопотанням допоможи відшукати те, що я шукаю.
Також випроси для мене живу віру, досконале підкорення дії благодаті, відвернення від мирської суєти і незгасне жадання невимовних утіх блаженної вічності. Амінь.
У 2012 р. його мощі привезли на короткий час до Катедрального собору в Івано-Франківську [дивися відео].
У 2012 р. його мощі привезли на короткий час до Катедрального собору в Івано-Франківську [дивися відео].
Святий у чудах
Сьогодні світу відомо багато з діянь св. Антонія, що були чудотворними. Недаремно його називали «Батьком науки, Світлом Італії, Вчителем життя, Сонцем Падуї, євангельським доктором» Його короткий шлях у 36 років життя став послідовністю чуд. І навіть через сімсот років Його люблять і знають поміж всіма Божими Святими слугами, як "Чудотворця". Все життя, всі сили, натхнення з щирим серцем віддавав для спасіння, навернення та щирого пізнання людьми Господа. Дізнаючись про нього ми розуміємо - що саме зробив для нас-людей. І з покірністю приклоняємося в молитві до нього.
ЧУДО "ВАВИЛОНСЬКОЇ ВЕЖІ"
Під час ювілейних празників у Римі св. Антоній мав щоденно святі проповіді. Прочани різних національностей великими юрбами слухали його, оточуючи проповідальницю. І кожен, хто його слухав, чув проповідь своєю рідною мовою. Антоній, звичайно, проповідував італійською, але французи чули проповідь по-французьки, німці ж говорили, що чули проповідь німецькою мовою, а англійці сперечалися, що він промовляв англійською. Щоденно після проповіді тисячі прочан горнулися до нього, приступали до Святої Сповіді та Причастя. Усе це свідчило про великі навернення. Найзатятіші єретики щиро каялися і наверталися до Христа.
НА РУКАХ ІЗ ДИТЯТКОМ ІСУС
Коли святий Антоній кожного дня зачинявся у своїй келії, святий Бонавентура, що теж належав до чину францисканців, завжди чув біля години третьої після обіду, як святий Антоній з кимось розмовляє при замкнених дверях. Одного разу, не стримавши цікавості, святий Бонавентура зазирнув крізь шпарину від ключа і побачив, що святий Антоній клячить під хрестом, а на його руках лежить Дитятко Ісус. Маленький Ісус промовляв до Антонія: "Зроблю Тебе славним на цілій земній кулі, і хто буде Мене просити в ім'я Твоє — все сповню".
МОЛІМСЯ ДО СВЯТОГО АНТОНІЯ ЗА ВТРАЧЕНІ РЕЧІ
Під час проповідей святого Антонія відбувалися численні навернення, а також мали місце часті розкаяння злодіїв, що повертали крадені речі своїм власникам, перепрошуючи їх.
"О БЛАГОСЛОВЕННИЙ ЯЗИКУ!.."
Святий Антоній помер у віці 36 років. Менше ніж через рік після смерті йoгo зараховано до лику святих. Через 32 роки в Падуї, беручи участь у Богослужіннях при перенесенні тіла святого Антонія, святий Бонавентура, на той час генерал чину святого Франциска, відкривши домовину, побачив, що його кості вже були зсохлі, а язик в устах був цілком нетлінний — як знаряддя Святого Духа. Святий Бонавентура, скроплюючи ревними сльозами святі мощі, заспівав пісню: "О благословенний язику, що Господа безнастанно славив ти та інших славослов'я навчав! Тепер явно сказалося, якими великими є твої заслуги перед Богом, що тебе украсив до таких високих призначень!".
СВЯТИЙ АНТОНІЙ - ОПІКУН НЕДУЖИХ І ТИХ, ХТО ЗБИРАЄТЬСЯ В ДОРОГУ
Часті недуги супроводжували святого Антонія впродовж усього життя. Як знаємо, саме через хворобу він змушений був перервати свою місіонерську діяльність і усамітнитися в печері для здобування чеснот у такий спосіб. Але Провидіння Господнє віднайшло Свого обранця і в далекій печері, привівши до сповнення пресвятої волі. Незважаючи на часті недуги, святий Антоній багато подорожував, виголошуючи палкі проповіді у різних містах і країнах світу.
"ХЛІБ" СВЯТОГО АНТОНІЯ
Чудовий вияв побожності до святого Антонія під назвою "Хліб св. Антонія" походить із XIII ст. Це чудо стало джерелом великої благодаті, а також великою допомогою бідним і нужденним. Якось у Падуї маленька дівчинка випадково впала у воду і втопилася. Згорьована мати покликала св. Антонія на допомогу, обіцяючи пожертвувати для бідних стільки пшениці, скільки важить її дитина, якщо дівчинка повернеться до життя. Поки мати молилася — дитина прокинулася. Це чудо започаткувало побожну практику давати милостиню бідним як прохання або подяку за ласки, одержані через заступництво св. Антонія. Обітниця цієї розпачливої матері здається досить символічною. Вона пообіцяла для бідних пшеницю — саме зерно, яке зможе нагодувати їх. Таким чином мати спричинилася до фізичного порятунку не лише своєї дитини, але й нужденних голодних, терплячих у злиднях.
РОЗУМІЛИ ВСІ, НАВІТЬ ТВАРИНИ
Благословенному Христу завгодно було показати велику святість вірного раба свого, святого Антонія, і те, з яким благоговінням навіть безрозсудні тварини слухали його проповідь і його святе вчення. Іншого разу на прикладі риб він присоромив безрозсудність невірних єретиків... Одного дня святий Антоній знаходився в Ріміні, де була велика кількість єретиків; бажаючи привести їх до світла правдивої віри і вивести на дорогу істини, він багато днів проповідував перед ними і сперечався про віру Христову і Святе Письмо, але, оскільки вони не лише не погоджувалися з його святими промовами, але в озлобленні і завзятості своїй не бажали навіть слухати святого Антонія, то одного дня він по натхненню від Бога пішов до самого моря, до гирла річки і, стоячи на березі, між морем і річкою, почав від імені Бога, немов проповідь, говорити рибам: - Слухайте Слово Боже, ви, риби морські і річкові, раз єретики уникають слухати Його.- І, ледве він так сказав, раптово до берега підплила така безліч риб, великих, малих і середніх, що ніхто ніколи не бачив настільки великого скупчення у всьому тому морі і в тій річці. І всі риби тримали голови над водою, дивлячись уважно на обличчя святого Антонія, завмерши у великій тиші, слухняності та порядку; прямо перед ним і ближче за всіх до берега стояли найбільші риби.
І ось, коли риби розмістилися в такому порядку, святий Антоній урочисто почав проповідь і сказав так: - Брати мої риби, ви зобов'язані, в міру вашої можливості, бути вдячними нашому Творцеві, який дав вам для житла настільки благородну стихію. Отож ви, за своїм смаком, маєте прісну або солону воду. Дав вам багато затишних місць ховатися від бурі; ще дав вам світлу і прозору стихію і їжу для підтримки вашого життя. Благословенний і прихильний Творець ваш Бог, створюючи вас, повелів вам зростати і множитися, давши вам на це своє благословення. Потім, коли стався великий потоп, всі інші тварини загинули, вас же одних зберіг Бог від загибелі. Потім, дав вам плавники, аби рухатися, куди ви побажаєте. Вам, по Божому велінню, була дана честь зберегти Йону пророка і після трьох днів викинути його на землю живим і неушкодженим. Ви ж дали Господеві нашому Ісусові Христу монету для податку, бо Він, як бідняк, не мав чим платити. Потім, по особливій таємниці ви послужили їжею Вічному Цареві Ісусові Христу перед Воскресінням і після. За все це ви вельми зобов'язані славословити і благословляти Того, Який дав вам настільки великі милості - більше, ніж іншим тваринам. - У відповідь на ці й подібні до них речі і повчання святого Антонія, риби почали відкривати роти і нахиляти голови і цими і іншими знаками поваги, доступним для них способом, славити Бога. Тоді святий Антоній, бачивши від риб таку повагу до Бога Творця, зрадів в своєму дусі і сказав гучним голосом: -Нехай буде благословенний Бог Вічний, Його ж почитають риби,які живуть у воді більше, ніж люди єретики, і краще слухають Його безрозсудні тварини, ніж невірні люди. - І чим більше проповідував святий Антоній, тим більше зростало скопище риб, і жодна з них не покидала свого місця. На це диво стали збігатися жителі міста і між ними навіть були названі вище єретики. Останні, бачивши настільки чудесне і настільки явне диво, із сокрушенними серцями всі кинулися до ніг святого Антонія, аби слухати його проповіді. І тоді святий Антоній почав проповідувати віру католицьку, і проповідь його була така Богонахненна, що він навернув всіх тих єретиків і змусив їх повернутися до правдивої віри Христової. Усі вірні перебували у великій радості і, втішаючись, зміцнилися у вірі. І після цього святий Антоній відпустив риб з благословенням Божим, і вони всі віддалилися, дивним чином проявляючи свою радість.
Благословенному Христу завгодно було показати велику святість вірного раба свого, святого Антонія, і те, з яким благоговінням навіть безрозсудні тварини слухали його проповідь і його святе вчення. Іншого разу на прикладі риб він присоромив безрозсудність невірних єретиків... Одного дня святий Антоній знаходився в Ріміні, де була велика кількість єретиків; бажаючи привести їх до світла правдивої віри і вивести на дорогу істини, він багато днів проповідував перед ними і сперечався про віру Христову і Святе Письмо, але, оскільки вони не лише не погоджувалися з його святими промовами, але в озлобленні і завзятості своїй не бажали навіть слухати святого Антонія, то одного дня він по натхненню від Бога пішов до самого моря, до гирла річки і, стоячи на березі, між морем і річкою, почав від імені Бога, немов проповідь, говорити рибам: - Слухайте Слово Боже, ви, риби морські і річкові, раз єретики уникають слухати Його.- І, ледве він так сказав, раптово до берега підплила така безліч риб, великих, малих і середніх, що ніхто ніколи не бачив настільки великого скупчення у всьому тому морі і в тій річці. І всі риби тримали голови над водою, дивлячись уважно на обличчя святого Антонія, завмерши у великій тиші, слухняності та порядку; прямо перед ним і ближче за всіх до берега стояли найбільші риби.
І ось, коли риби розмістилися в такому порядку, святий Антоній урочисто почав проповідь і сказав так: - Брати мої риби, ви зобов'язані, в міру вашої можливості, бути вдячними нашому Творцеві, який дав вам для житла настільки благородну стихію. Отож ви, за своїм смаком, маєте прісну або солону воду. Дав вам багато затишних місць ховатися від бурі; ще дав вам світлу і прозору стихію і їжу для підтримки вашого життя. Благословенний і прихильний Творець ваш Бог, створюючи вас, повелів вам зростати і множитися, давши вам на це своє благословення. Потім, коли стався великий потоп, всі інші тварини загинули, вас же одних зберіг Бог від загибелі. Потім, дав вам плавники, аби рухатися, куди ви побажаєте. Вам, по Божому велінню, була дана честь зберегти Йону пророка і після трьох днів викинути його на землю живим і неушкодженим. Ви ж дали Господеві нашому Ісусові Христу монету для податку, бо Він, як бідняк, не мав чим платити. Потім, по особливій таємниці ви послужили їжею Вічному Цареві Ісусові Христу перед Воскресінням і після. За все це ви вельми зобов'язані славословити і благословляти Того, Який дав вам настільки великі милості - більше, ніж іншим тваринам. - У відповідь на ці й подібні до них речі і повчання святого Антонія, риби почали відкривати роти і нахиляти голови і цими і іншими знаками поваги, доступним для них способом, славити Бога. Тоді святий Антоній, бачивши від риб таку повагу до Бога Творця, зрадів в своєму дусі і сказав гучним голосом: -Нехай буде благословенний Бог Вічний, Його ж почитають риби,які живуть у воді більше, ніж люди єретики, і краще слухають Його безрозсудні тварини, ніж невірні люди. - І чим більше проповідував святий Антоній, тим більше зростало скопище риб, і жодна з них не покидала свого місця. На це диво стали збігатися жителі міста і між ними навіть були названі вище єретики. Останні, бачивши настільки чудесне і настільки явне диво, із сокрушенними серцями всі кинулися до ніг святого Антонія, аби слухати його проповіді. І тоді святий Антоній почав проповідувати віру католицьку, і проповідь його була така Богонахненна, що він навернув всіх тих єретиків і змусив їх повернутися до правдивої віри Христової. Усі вірні перебували у великій радості і, втішаючись, зміцнилися у вірі. І після цього святий Антоній відпустив риб з благословенням Божим, і вони всі віддалилися, дивним чином проявляючи свою радість.
ЧУДО ПРО ВОЛА
Сталося це також в Ріміні, що був тоді найголовнішим центром єресі в Італії. У цьому місті жив один єретик, запеклий більш за інших, який знущався з проповіді Антонія про Євхаристію, заперечуючи реальне існування Христа і обов'язок християнина благоговіти перед ним. Цей єретик говорив, що не бачить жодної різниці між освяченою облаткою і простим хлібом: «був хліб, хлібом і залишився». Антоній заперечив, сказавши, що якщо Богові буде вгодно, то навіть мул, на якому їздив той єретик, буде благоговіти перед Святим Причастям. Єретик відповів, сміючись, що не дуже в цьому впевнений: досить було не давати йому їжі протягом трьох днів, а потім поставити перед ним кошик з вівсом, і, якщо мул відмовиться від сіна, аби преклонити коліна перед облаткою, тоді він, Бонвілло, в це повірить.
Святий прийняв виклик. Єретик три дні не давав тварині їсти, а потім привів його на площу. З одного боку підійшов єретик з кошиком запашного сіна, а з іншою - Антоній з виблискуючим ковчегом дарів. І багаточисельний натовп зацікавлених міг спостерігати, як тварина, відвернувшись від кошика із свіжим сіном, обернулася до Євхаристії і, більш того, встала перед нею на коліна, показуючи своє благоговіння.
На цій площі, що сьогодні носить ім'я Мула, була споруджена колона на згадку про цю подію, а в 1417 році на її місці був побудований невеликий восьмикутний храм, навпроти якого колись був будинок того єретика.
Сталося це також в Ріміні, що був тоді найголовнішим центром єресі в Італії. У цьому місті жив один єретик, запеклий більш за інших, який знущався з проповіді Антонія про Євхаристію, заперечуючи реальне існування Христа і обов'язок християнина благоговіти перед ним. Цей єретик говорив, що не бачить жодної різниці між освяченою облаткою і простим хлібом: «був хліб, хлібом і залишився». Антоній заперечив, сказавши, що якщо Богові буде вгодно, то навіть мул, на якому їздив той єретик, буде благоговіти перед Святим Причастям. Єретик відповів, сміючись, що не дуже в цьому впевнений: досить було не давати йому їжі протягом трьох днів, а потім поставити перед ним кошик з вівсом, і, якщо мул відмовиться від сіна, аби преклонити коліна перед облаткою, тоді він, Бонвілло, в це повірить.
Святий прийняв виклик. Єретик три дні не давав тварині їсти, а потім привів його на площу. З одного боку підійшов єретик з кошиком запашного сіна, а з іншою - Антоній з виблискуючим ковчегом дарів. І багаточисельний натовп зацікавлених міг спостерігати, як тварина, відвернувшись від кошика із свіжим сіном, обернулася до Євхаристії і, більш того, встала перед нею на коліна, показуючи своє благоговіння.
На цій площі, що сьогодні носить ім'я Мула, була споруджена колона на згадку про цю подію, а в 1417 році на її місці був побудований невеликий восьмикутний храм, навпроти якого колись був будинок того єретика.
ЗАГОВРИЛО НЕМОВЛЯ
Настільки ж знамените диво, яке, як розповідають, сталося у Феррарі, де один благородний ревнивець несправедливо звинувачував свою дружину в зраді. Він ще більш був розлючений після народження дитяти, яке, як йому здавалося, не було схоже на нього, і це для нього було доказом перелюбництва.
Понесли хрестити дитятко: йшли разом - чоловік, похмурий через підозри, і жінка, що плакала від несправедливого звинувачення. Їх оточував натовп рідних: одні були пригнічені, інших долала цікавість.
І ось з'явився Антоній. Він простягнув руки, попросивши, аби йому дали дитятко. Тоді притиснув його до грудей, і, неначе говорячи з дорослим (дитяті ж було всього декілька днів), попросив його, аби він сам вказав на свого батька. І дитя, протягнувши ручку, виразно сказало: «Ось мій тато!»
І до тепер ще в палаці Орбіцци, де жила сім'я цього благородного і ревнивого кавалера, є каплиця, побудована на згадку про чудо.
Настільки ж знамените диво, яке, як розповідають, сталося у Феррарі, де один благородний ревнивець несправедливо звинувачував свою дружину в зраді. Він ще більш був розлючений після народження дитяти, яке, як йому здавалося, не було схоже на нього, і це для нього було доказом перелюбництва.
Понесли хрестити дитятко: йшли разом - чоловік, похмурий через підозри, і жінка, що плакала від несправедливого звинувачення. Їх оточував натовп рідних: одні були пригнічені, інших долала цікавість.
І ось з'явився Антоній. Він простягнув руки, попросивши, аби йому дали дитятко. Тоді притиснув його до грудей, і, неначе говорячи з дорослим (дитяті ж було всього декілька днів), попросив його, аби він сам вказав на свого батька. І дитя, протягнувши ручку, виразно сказало: «Ось мій тато!»
І до тепер ще в палаці Орбіцци, де жила сім'я цього благородного і ревнивого кавалера, є каплиця, побудована на згадку про чудо.
РОЗПОВІДЬ ПРО ДИТИНУ
Зворушлива також розповідь про дитину, знайдену мертвою в колисці, коли його мати пішла з будинку послухати проповідь святого.
Жінка у відчаї повернулася в церкву, волаючи про чудо. Антоній заспокоїв її, тричі виголосивши такі слова: «Дивися, Бог покаже тобі свою доброту!» Коли вона повернулася додому, вона знайшла дитину живою, вона гралася камінчиками.
Знамените диво повернення відірваної ноги змальоване на одній із фресок Тиціана, вельми відоме і диво убитого, а потім воскреслого хлопця.
Зворушлива також розповідь про дитину, знайдену мертвою в колисці, коли його мати пішла з будинку послухати проповідь святого.
Жінка у відчаї повернулася в церкву, волаючи про чудо. Антоній заспокоїв її, тричі виголосивши такі слова: «Дивися, Бог покаже тобі свою доброту!» Коли вона повернулася додому, вона знайшла дитину живою, вона гралася камінчиками.
Знамените диво повернення відірваної ноги змальоване на одній із фресок Тиціана, вельми відоме і диво убитого, а потім воскреслого хлопця.
ПРОЩЕННЯ ГРІХІВ
Один з найцікавіших епізодів, що дійшли до нас, - це випадок з грішником, який навіть не зміг розповісти Антонію про свої гріхи, - настільки він був приголомшений почутою проповіддю. Тоді він вийшов, збентежений, щоб спочатку написати все на папері. Потім повернувся і тремтячою рукою протягнув йому листок, на якому покірно описав свої гріхи.
Антоній взяв його, і в міру того, як він його читав, рядки зникали один за одним, аж поки аркуш знову не став чистим. Тоді він виголосив відпущення гріхів каяннику, повернувши йому цей листок, який став ніби матеріальним знаком відновленої невинності.
Один з найцікавіших епізодів, що дійшли до нас, - це випадок з грішником, який навіть не зміг розповісти Антонію про свої гріхи, - настільки він був приголомшений почутою проповіддю. Тоді він вийшов, збентежений, щоб спочатку написати все на папері. Потім повернувся і тремтячою рукою протягнув йому листок, на якому покірно описав свої гріхи.
Антоній взяв його, і в міру того, як він його читав, рядки зникали один за одним, аж поки аркуш знову не став чистим. Тоді він виголосив відпущення гріхів каяннику, повернувши йому цей листок, який став ніби матеріальним знаком відновленої невинності.
ВЕЛИКІ НАВЕРНЕННЯ І ЗЦІЛЕННЯ
Він читав проповіді під час Великого посту, і це проповідування, за словами одного з найавторитетніших вчених, що займаються духовною спадщиною св. Антонія, «було християнським відродженням Падуї, її духовним відродженням» і «займає видатне місце в історії Західної Церкви». Дійсно, це був перший Великий піст з безперервними щоденними проповідями, які запам'яталися всім. Це було те новаторство, якому судилося отримати грандіозний розвиток у наступні століття».
Після перших же проповідей виявилось, що жодна церква не могла вмістити натовп, який, за оцінками перших біографів, досягав близько тридцяти тисяч слухачів. Потрібно було вийти на площі.
Приплив вірних, що бажають зайняти зручне місце, починався вже рано вранці, практично вночі. Певні місця завжди відводилися єпископові і духовенству. Слухачі збиралися зі всієї Тревізіанської Марки. Коли наставала година проповіді, торгівці закривали свої магазини, і ціле місто завмирало в очікуванні святого слова - слова, якого і боялися, і любили. Він говорив про Бога, засуджував пороки, закликав до добра, згадував про найнасущніші потреби міста.
Цілий день після проповіді присвячувався сповідям, які доводили Антонія буквально до знемоги. Саме він ввів в практику сповідь з нагоди проповіді, і це дозволило сприймати звичайні сповіді абсолютно по-новому.
«Якщо ти щодня п'єш отруту гріхів, - пояснював він, - то повинен щодня приймати протиотруту сповіді».
Протягом всього періоду Великого посту постійно відбувалися чудеса навернення і зцілення. Св. Антоній є першим святим, який приготовив вірних до Великодніх свят через щоденні проповіді (його проповіді слухало 30 тисяч людей) і сповідь. В своїх проповідях Антоній виступав проти лихви, зажерливості, захищав ув'язнених. Захворівши, св. Антоній останні роки життя провів на дереві (горіх), де приготовляв себе до смерті.
13 червня втратив свідомість, однак прийшовши до себе, наказав аби перевезено його до Падви. По дорозі до Падви помер в монастирі Arcella. Вже від дня похорону гріб св. Антонія стався місцем чисельних прощ. Огляд мощів святого, проведений в 1981 році, підтвердив твердження старовинних біографів: Антоній «помер від втрати сил в результаті перенапруженої роботи, мізерного харчування і відсутності відпочинку». Після Великого посту святий віддалився у францисканский скит, що знаходився в місцевості Кампосампієро.
Він побажав, щоб йому побудували скит в скиті, і попросив одного свого благородного друга з цих місць побудувати маленьку підвісну келію із столиками і рогожами в гілках гігантського горіхового дерева, де він провів в молитвах свої останні дні.
Тепер цього дерева більше немає, але зростає декілька горіхових дерев, вирощених з пересаджених відростків того дерева.
Говорять, що в цих дерев є одна дивна особливість: вони розпускаються не як всі інші горіхові дерева, а лише в перші тринадцять днів червня, коли готуються відзначати свято святого, який колись жив серед цих гілок. Так написано в його старовинному життєписі.
До цих останніх років його життя відноситься витончене зображення, так часто представлене в іконографії: одного дня його бачили на колінах в своїй келії, а на відкритій книзі, що лежала перед ним, стояло дитя, яке пестило і обіймало його, а зворушений Антоній притискав його до себе.
Кажучи про Різдво, святий Антоній пише в своїх «Повчаннях»: «Серед багатьох причин, з яких Бог зволив з'явитися до нас у вигляді дитини, я вибираю наступну. Якщо ти образиш дитину, якщо дозволиш собі поводитися з нею грубо або навіть поб'єш її, але потім подаруєш яку-небудь квітку, або щось красиве, вона забуде все і побіжить обійняти тебе.
І також, якщо ти, зробивши смертний гріх, образиш Ісуса, якою б страшною не була ця образа, досить піднести йому квітку розкаяння, троянду сповіді, окроплену сльозами, щоб він зараз же забув образу, пробачив тобі провину і прийшов обійняти і поцілувати тебе».
Коли він писав ці слова, йому, звичайно, приходило на пам'ять те ніжне світло, яким присутність Дитини осяяла його темну келію.
Джерела:
Антоніо Сікарі "Портрети святих"
Л.: Релігійне видавництво "Добра книжка"
Він читав проповіді під час Великого посту, і це проповідування, за словами одного з найавторитетніших вчених, що займаються духовною спадщиною св. Антонія, «було християнським відродженням Падуї, її духовним відродженням» і «займає видатне місце в історії Західної Церкви». Дійсно, це був перший Великий піст з безперервними щоденними проповідями, які запам'яталися всім. Це було те новаторство, якому судилося отримати грандіозний розвиток у наступні століття».
Після перших же проповідей виявилось, що жодна церква не могла вмістити натовп, який, за оцінками перших біографів, досягав близько тридцяти тисяч слухачів. Потрібно було вийти на площі.
Приплив вірних, що бажають зайняти зручне місце, починався вже рано вранці, практично вночі. Певні місця завжди відводилися єпископові і духовенству. Слухачі збиралися зі всієї Тревізіанської Марки. Коли наставала година проповіді, торгівці закривали свої магазини, і ціле місто завмирало в очікуванні святого слова - слова, якого і боялися, і любили. Він говорив про Бога, засуджував пороки, закликав до добра, згадував про найнасущніші потреби міста.
Цілий день після проповіді присвячувався сповідям, які доводили Антонія буквально до знемоги. Саме він ввів в практику сповідь з нагоди проповіді, і це дозволило сприймати звичайні сповіді абсолютно по-новому.
«Якщо ти щодня п'єш отруту гріхів, - пояснював він, - то повинен щодня приймати протиотруту сповіді».
Протягом всього періоду Великого посту постійно відбувалися чудеса навернення і зцілення. Св. Антоній є першим святим, який приготовив вірних до Великодніх свят через щоденні проповіді (його проповіді слухало 30 тисяч людей) і сповідь. В своїх проповідях Антоній виступав проти лихви, зажерливості, захищав ув'язнених. Захворівши, св. Антоній останні роки життя провів на дереві (горіх), де приготовляв себе до смерті.
13 червня втратив свідомість, однак прийшовши до себе, наказав аби перевезено його до Падви. По дорозі до Падви помер в монастирі Arcella. Вже від дня похорону гріб св. Антонія стався місцем чисельних прощ. Огляд мощів святого, проведений в 1981 році, підтвердив твердження старовинних біографів: Антоній «помер від втрати сил в результаті перенапруженої роботи, мізерного харчування і відсутності відпочинку». Після Великого посту святий віддалився у францисканский скит, що знаходився в місцевості Кампосампієро.
Він побажав, щоб йому побудували скит в скиті, і попросив одного свого благородного друга з цих місць побудувати маленьку підвісну келію із столиками і рогожами в гілках гігантського горіхового дерева, де він провів в молитвах свої останні дні.
Тепер цього дерева більше немає, але зростає декілька горіхових дерев, вирощених з пересаджених відростків того дерева.
Говорять, що в цих дерев є одна дивна особливість: вони розпускаються не як всі інші горіхові дерева, а лише в перші тринадцять днів червня, коли готуються відзначати свято святого, який колись жив серед цих гілок. Так написано в його старовинному життєписі.
До цих останніх років його життя відноситься витончене зображення, так часто представлене в іконографії: одного дня його бачили на колінах в своїй келії, а на відкритій книзі, що лежала перед ним, стояло дитя, яке пестило і обіймало його, а зворушений Антоній притискав його до себе.
Кажучи про Різдво, святий Антоній пише в своїх «Повчаннях»: «Серед багатьох причин, з яких Бог зволив з'явитися до нас у вигляді дитини, я вибираю наступну. Якщо ти образиш дитину, якщо дозволиш собі поводитися з нею грубо або навіть поб'єш її, але потім подаруєш яку-небудь квітку, або щось красиве, вона забуде все і побіжить обійняти тебе.
І також, якщо ти, зробивши смертний гріх, образиш Ісуса, якою б страшною не була ця образа, досить піднести йому квітку розкаяння, троянду сповіді, окроплену сльозами, щоб він зараз же забув образу, пробачив тобі провину і прийшов обійняти і поцілувати тебе».
Коли він писав ці слова, йому, звичайно, приходило на пам'ять те ніжне світло, яким присутність Дитини осяяла його темну келію.
Джерела:
Антоніо Сікарі "Портрети святих"
Л.: Релігійне видавництво "Добра книжка"
Немає коментарів:
Дописати коментар