Костел

Комплекс монастиря та костелу св. Антонія

XV століття – перша згадка про костел у Гвіздці.

1475 – В часи Галицького князівства першим фундатором був Ян Прокопович з Гвіздця. Храми в той час будували дерев’яні, тому неодноразово відновлювали їх після пожеж та нашестя татар.

1715 – Наступним фундаторои костелу був князь Міхал Пузина, писар литовський, який з дружиною Софією Потоцькою проживав у Гвіздці. Він заснував дерев’яну резиденцію – монастир ченців – бернардинів. На основі акту фундації він зобов’язався побудувати власним коштом костел з монастирем, захристію, бібліотеку і виділити відповідню площу під город для монастиря.

1725 – Костел освятили.

1728 – Пожежа знищила дерев’яний костел з монастирем. У 1729 році Софія Пузина виділила нову суму грошей і коштовності на будову.

1730-1740 – Будова нового, вже мурованого костелу Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. 

1736 – Старанням Теклі Бєльської з Каміновських, поставлений вівтар святого Антонія, одночасно позолочений і розмальований. До цього вівтаря Станіслав Костка Пузина, староста упіцький (з Литви), придбав позолочену одежу.

1759 – Поставлено статую святого Яна з Дуклі (колона перед храмом).

1888 – Згоріли дахи і значна частина обладнання костела у Гвіздці, з якого врятовано срібло, різьба вівтарів (скульптури Діонізія Станетті, Іоанна Георга Пінзля) і більшість образів. Дахи відновлено ще в тому ж році, а в наступному відремонтовано і виштукарено всередині, також придбано нові верхи веж. В 1890 році відновлено фасад і збудовано "Портал з колон коринфських".

1890-1892 – Вівтарі виготовив Фердинанд Маєрський з Перемишля.

XVIII століття-1945 – У Гвіздці проживав голова всіх ченців-бернардинів на території Русі-України. В монастирі ченці організували в важкий цас медичний пункт для селян, брали під опіку під час епідемії та переслідувань, розповсюджували нові технології в агрономії. Діяли там: парафіяльна школа, бібліотека, броварня, пасіка і т. ін. У 1770 р. через епідемію померли всі отці бернардини.

1945 – З приходом радянської влади костел був зачинений. Так звані атеїсти, які відкинули існування Бога, робили все, щоб знишити віру в людей. Ченці змушені були виїхати з монастиря. В костелі комуністи розмістили склад з цементом, а потім з зерном. Храм зазнав руйнації, розкрадалися цінні предмети. В монастирі спочатку містилася лікарня, а згодом - музична школа і бібліотека. Потім, замість бібліотеки - духовне училище.

1991 – Розвалилася радянська імперія. Івано-Франківська Обласна Рада повернула споруду законному власнику: римо-католицькій громаді (келії монастиря досі використовується не за призначенням).

13.06.1992 – Костел св. Антонія у Гвіздці заново освячений єпископом Львівським, нашим земляком з с. Кулачківці, Рафаїлом Керницьким. З того часу храм є діючий. Тут відбуваються богослужіння, хрещення дітей, вінчання подружніх пар. На жаль, костел потребує капітального ремонту. Молимося, взиваємо Господа, щоб і в нас знайшлися фундатори, які б взялися рятувати наш храм.

Нехай збудуться слова Надії Ткаченко, яка в своєму вірші написала:

О храме мій, до Господа молюся

Щоб вічно ти на цій землі стояв

Дивлюс, дивлюсь й ніяк не надивлюся

Яку красу ти в себе увібрав.

«Храм єдиний у своєму роді, неподібний до інших храмів які були в Україні. Інтер’єр захоплював єдністю оздоблення, вишуканістю й водночас витонченою простотою.

Позолота вівтарів з образами у красивих рамах, орнаментика, скульптури святих, підсвічники та різні прикраси були найголовнішою окрасою. Акустика орган, дзвони – гармонійна основа у святині. Перебуваючи в оточенні такої краси, люди в молитві спілкуючись з Богом, збагачувались духовно.»

Свідчення греко-католицького священика о. Олега Ткачука про єпископа Рафаїла Керницького (1912-1995), який родом з нашої парафії (с. Кулачківці).